1. Основоположний принцип і умова злагодженого суспільного життя. 

Великою проблемою побудови добробуту в країні є питання несправедливості, з якою стикаються на різних рівнях батьки та вчителі як громадяни. Прикро, але часто це здатне зламати особистість чи принаймні серйозно вплинути на її світосприйняття. Саме тому утвердження цієї чесноти вкрай важливе для виховання в дитині шукача правди та бажання створити справедливим своє оточення, місто, країну. Важливо, щоб учасники освітнього процесу не лише при оцінюванні результатів навчання, але навіть у повсякденному житті бачили у дорослих учасників освітнього процесу прагнення до збалансованого та мирного суспільства. 

2. Взаємозв’язок між тим, на що спрямовуються зусилля особи, та отриманим результатом. 

Справедливість часто ставлять на один рівень із рівністю. Щоправда, слід відзначити, що, будучи взаємопов’язаними та близькими, ці цінності-принципи можуть різнитися. Більше того, інколи справедливість передбачає якраз нерівність. Усім учасникам освітнього процесу має бути предметно зрозуміло, що рівність можливостей для них не означає рівність кінцевого результату (у тому числі результатів навчання), адже справедливість говорить про необхідність у житті індивідуально, проте неупереджено, підходити до оцінювання досягнень та вчинків інших людей. 

3. Відчуття необхідного балансу та пропорційності: 

• між отриманим результатом за свої зусилля та зусилля інших; 

• між потребами учасників освітнього процесу та рівнем їхнього задоволення; 

• між правами й обов'язками учасників освітнього процесу. 

1. Справедливість не закликає до необхідності зрівняння усіх (зокрема учнів). 

Інколи втіленням справедливості якраз є не зрівняння, а розрізнення інших залежно від зробленого або досягнутого ними. 

2. Справедливість не допускає різне, що не є об’єктивним, оцінювання знань учнів (за поведінку, спортивні досягнення, хорошу вдачу тощо). 

За усієї можливої складності зберігати справедливість при оцінюванні результатів навчання саме утвердження цієї цінності дає змогу людині у дорослому житті покладатися на свої людські та професійні якості, а не на чиюсь прихильність або посмішку долі. 

3. Справедливість не може розумітися як неприпустимість помилки чи людського фактору з боку учителя, адміністрації, батьків чи учнів в оцінці інших учасників освітнього процесу. 

Головне – неприпустимість свідомої упередженості у ставленні або оцінюванні інших. 

• Вчитель неупереджено оцінює досягнення та зусилля учнів, враховує особливості кожного. 

• Адміністрація справедливо оцінює внесок учителів в освітній процес, заохочує корисну ініціативу. 

• Батьки змалку вчать дітей утверджувати справедливість та боротися за неї. 

• Вчитель доносить до учнів свою думку щодо прогресу учнів у навчанні, заохочує їх похвалою. 

•  Вчитель отримує належну оплату праці за свою роботу. 

• Адміністрація намагається розподіляти обов’язки між підлеглими зважено та не допускаючи очевидних диспропорцій; свої рішення обгрунтовує. 

• Статус вчителя в закладі високо шанують усі учасники освітнього процесу. Кожен вчитель сприймається не лише як провідник знань, а як людина із особливою місією, покликана разом із сім’єю учня сформувати з учня особистість, готову до дорослого життя, до відповідальності за себе та інших людей. 

• Адміністрація та батьки експлуатують працю вчителя, не зважаючи у достатній мірі на його особистий час. 

• Батьки окремих учнів просять чи наполягають на вищих оцінках для своїх дітей. 

• Адміністрація просить вчителя поставити вищі оцінки учню за те, що він представив школу на танцювальному конкурсі. 

• Учні отримують різні оцінки за однаково виконані завдання, при чому випадків академічної доброчесності (списування) не виявлено.

• Вчитель занижує чи завищує оцінку учневі за його поведінку. 

• Певну вимогливість учителя до рівня знань та вмінь усіх учнів класу батьки не цінують як відданість роботі, а виставляють цей факт у соціальних мережах як знущання над дітьми. 

• Вчитель зауваження щодо одного учня публічно озвучує у доброзичливій манері, а щодо іншого – у дратівливій; навіть серйозні неточності одних учнів вчитель толерантно коментує або не коментує зовсім, а менш суттєві помилки інших коментує ґрунтовно і більш критично.