Характеристика цінності в освітньому процесі
Молодіжний культурно-освітній хаб "Тандем" на базі Марганецького ліцею №3
Характеристика цінності в освітньому процесі
1. Вдячність та відданість своєму народові - почуття особливої емпатії до людей та суспільства, в якому людина народилася, виросла й де попри можливі труднощі відбувається фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток особистості.
2. Дотримання законів та суспільно корисних правил життєдіяльності - усвідомлення необхідності знати та дотримуватися норм моралі й норм чинного законодавства; свідоме уникнення зневажливого ставлення до закону, протидія правовому нігілізму в собі та інших людях.
3. Відчуття гордості за надбання національної культури, мови, історії, традицій – шанобливе ставлення до культурних здобутків народу, його історичних досягнень, пам’яті про осіб, що полягли за його незалежність та самобутність; здатність зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.
4. Урахування суспільного інтересу у своїй повсякденній діяльності – розуміння, що для патріота важливо не тільки бути носієм культури рідного народу, але й повсякчас зважувати свою життєдіяльність з нинішніми інтересами загального блага.
5. Готовність діяти в інтересах народу – відчуття потреби зберегти та примножити надбання й добробут українського народу, захищати інтереси країни у разі збройної агресії проти неї.
Ризики некоректного тлумачення цінності
Патріотизм не повинен сприйматися лише як утвердження всього українського з формуванням зневажливого, зверхнього ставлення до культур та мов інших народів.
Патріотизм перестає бути цінністю, коли людина порушує закон, «в ім’я нації» демонструє зневагу до нього (адже спільні для всіх право і закон якраз і є одними із найважливіших надбань всього українського народу).
Патріотизм відсутній, коли має місце тільки показова (а не сутнісна) шана щодо культури та традицій українського народу.
Патріотизм не може сприйматися як критерій розподілу громадян на «правильних» та «неправильних».
Патріотизм не має сприйматися переважно через військову складову.
Важливо розуміти, що патріотом є кожен, хто чесно робить свою роботу, сплачує податки, враховує інтереси інших у своїй повсякденній дійсності (наприклад, прибираючи за собою на відпочинку, допомагаючи людям похилого віку, стаючи донором крові тощо).
Коли цінність шанується в освітньому процесі:
У школі вшановуються державні свята, усі учасники освітнього процесу з повагою ставляться до державної мови та державних символів України.
В освітньому процесі велика увага приділяється вивченню історії та культури Українського народу. Водночас вшановується культура різних народів, які проживають на території України, адже розбудовувати єдину країну допомагають люди усіх національностей.
У закладі активно залучають до патріотичного виховання бійців АТО/ООС та членів їхніх сімей, членів сімей Героїв Небесної Сотні, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, громадських активістів, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію, здатні донести дітям важливість відповідального ставлення до свого народу, дотримання прав інших громадян у своїй повсякденній діяльності.
Учні та їхні батьки організовують та беруть участь у благодійних акціях, як-от, збір коштів для поранених бійців, членів сімей загиблих під час бойових дій на сході країни, а також для інших нужденних груп населення (онкохворих, дітей-сиріт тощо).
Учитель у наведенні сучасних прикладів патріотизму звертає увагу учнів на те, що людина не може бути справжнім патріотом, якщо вона поряд з шануванням української мови, культури, традицій дозволяє собі порушення законів, що діють для всього українського народу.
Коли цінність недостатньо шанується в освітньому процесі:
Заходи з вшанування пам’ятних дат в історії та культурі України проводять формально, «для галочки». Учасники сприймають їх як такі, що повинні відбутися, щоб не виникало питань щодо їх відсутності.
У школі проводяться патріотичні заходи, проте українська культура та історія окремими учасниками освітнього процесу протиставляються світовій історії та культурі.
Учасники освітнього процесу соромляться використовувати українську мову, послуговуються нею здебільшого лише під час навчальних занять та святкових публічних заходів.
В освітньому процесі патріотизм подається виключно через любов до рідної землі, а законослухняність здебільшого не вважається однією з обов’язкових рис патріота.
Батьки прищеплюють дитині необхідність бути відданою інтересам своєї сім’ї, проте не особливо дбати про добробут суспільства, в якому вона росте.