1. Усвідомлення з боку учасників освітнього процесу неприйнятності ідеї надання чи одержання незаконних переваг чи обмежень в обмін на неправомірну вигоду матеріального чи нематеріального характеру (оцінка, відзнака, майно, переваги, пільги; телефонне право; непотизм та фаворитизм тощо) як ганебної культурної традиції. 

2. Відмова від спроб незаконного та з бажанням приховати від інших впливу на інших осіб, зокрема учасників освітнього процесу (в т.ч. з використанням подарунків, «телефонного права») у повсякденному житті. 

Нетерпиме ставлення до корупції може теж бути викривленим настільки, що до цього явища можуть бути спроби віднести навіть ті життєві ситуації, пов’язані з майновими цінностями, які не мають відношення до корупції: 

1. Некоректним є засудження подарунку як предмету гостинності, якщо особа, що його прийняла, не надавала і не збиралася надавати певні преференції тим, хто вручив подарунок. З метою уникнення непорозумінь учаснику освітнього процесу (наприклад, вчителеві) у разі пропозиції йому певного подарунку (квітів, цукерок, іншого майна) від іншої особи (наприклад, батьків учня) рекомендується утриматися від одержання подарунку, коли до кінця не є зрозумілими наміри та очікування того, хто пропонує подарунок.

З метою уникнення непорозумінь тому учаснику освітнього процесу (наприклад, вчителеві) у разі пропозиції йому певного подарунку (квітів, цукерок, іншого майна) від іншої особи (наприклад, батьків учня) рекомендується утриматися від одержання подарунку, коли до кінця не є зрозумілими наміри та очікування того, хто пропонує подарунок. 

2.  Неприйнятним є засудження самого бажання особи до матеріальних благ і достатку. 

Важливо, щоби діти розуміли, що майнові цінності не є злом чи добром. Вони – лише один із ресурсів нарівні з часом, життєвими принципами, репутацією. Учні мають засвоїти те, що здобуті чи відчужені через корупцію гроші, як і гроші від іншої злочинної діяльності, мають пряме відношення до руйнування їхнього майбутнього та майбутнього їхніх дітей. Учні мають уявляти, що «брудні» гроші вбивають їх не умовно, а буквально. Втім, неправильним було б формувати відмову у молодого покоління від накопичення чесним шляхом матеріальних благ, оскільки матеріальне нарівні з інтелектуальним та духовним складає тріаду гармонійного розвитку особистості, й одне не може повністю замінити інше. Адже як безгрошів’я не дає щастя, так і наявність грошей його не гарантує. Відтак потрібно схвально ставитися до бажання людини у законний спосіб примножити рівень свого доходу, займатися підприємницькою діяльністю, шукати більш оплачувані, не заборонені законом, види робіт. У протилежному випадку в освітньому процесі існує ризик (через декларативне заперечення бажання володіти матеріальними цінностями) тільки сформувати антицінність – хижацьке прагнення накопичувати гроші та майно. 

3. Фаворитизм не обов’язково передбачає якусь вигоду у чистому вигляді, інколи це просто бажання допомогти «полюдськи» одним людям, щоправда, знехтувавши інтересами інших людей. 

Слід мати на увазі, що корупція та фаворитизм – це не обов’язково про гроші, але обов’язково про нерівність. Йдеться про ситуації, коли, скажімо, хтось просить когось посприяти щодо перемоги у тому чи іншому конкурсі людини, яка доводиться чиїмсь родичем, близьким знайомим абощо. Помічаючи таку поведінку у дорослих учасників освітнього процесу, існує достатньо висока вірогідність того, що діти будуть у майбутньому сприймати за нормальне діяти таким же чином, щоразу почуваючи себе ображеними, коли «протягують» когось, та радісними, коли їм самим вдалося нечесним способом «опинитися на коні». У суспільстві, де подібна поведінка стає загальнопоширеною, немає місця для повноцінних соціальних ліфтів, а відтак таке суспільство приречене бути несамодостатнім та «пасти задніх» порівняно з тими країнами, де подібні практики засуджуються та є радше неприємним виключенням, але точно не загальним правилом. 

• Вчитель неупереджено ставиться до всіх учнів незалежно від того, чи їхні батьки дарують щось вчителеві, чи ні. 

• Усі учасники освітнього процесу чітко розуміють, що про жодні преференції чи обмеження в освіті в обмін на матеріальні блага не може навіть йтися; сама ідея надання/отримання матеріальних благ в обмін на оцінку чи ставлення (під приводом “розуміння важкого становища вчителя” або згаданої вище допомоги “по-людськи”) має вигляд такої, що принижує гідність учасників освітнього процесу, такої, що посягає на високий статус професії учителя та його життєві принципи. 

• Вчитель на заняттях чітко дає зрозуміти, що свідомий громадянин має право та повинен прагнути фінансового добробуту для себе та своєї сім’ї, проте набувати його у законний спосіб. 

• Вчитель з урахуванням психологічного та інтелектуального рівня розвитку учнів оприлюднює інформацію про факти викритих правоохоронними органами корупційних правопорушень, коротко коментує ганебність та примітивність таких вчинків, за можливості висміює хижацькі мотиви корупціонерів як людей неповноцінних за власним вибором. 

• Вчитель чи представник адміністрації закладу у разі сумніву у щирості намірів того, хто дає подарунок, відмовляється від нього, щоби не створювати для себе ризик бути запідозреним у подальшому неоднаковому ставленні до учнів. 

• Батьки учня, перебуваючи на дозвіллі зі своїми друзями, обмовилися про те, що їх син має у навчанні хороші оцінки, окрім як з хімії. Друзі запропонували свою «допомогу», зіславшись на те, що добре знають директора цієї школи, який би міг їм «посприяти». Батьки учня відмовилися, зазначивши, що це для них точно не метод. Розмова відбувалася при дітях зазначених дорослих осіб.

• Директор як умову зарахування до школи вимагає від батьків прямо чи опосередковано (натякаючи або шляхом створення умов) неправомірну вигоду для себе чи інших осіб (благодійний внесок). 

• Адміністрація школи, розуміючи важливість для своїх підлеглих лояльного до них ставлення, зловживає своїм становищем та заохочує чи не виступає проти отримання від колективу грошей або подарунків. 

• Вчитель або адміністрація за успішну атестацію чи сертифікацію сплачує певні кошти або організовує «гідний прийом» для тих, хто проводить перевірку його діяльності. 

• Уповноважені особи, перевіряючи якість освіти у закладі, отримують за своє «сприяння» гроші, подарунки, обід від адміністрації закладу тощо. 

• Батьки просять директора втрутитися в освітній процес та дати незаконні вказівки вчителю (щодо надання учню певних неправових переваг: оцінка, особливе ставлення, характеристика тощо). 

•  Необґрунтоване (або з формальним несуттєвим обґрунтуванням, «на штори») збирання коштів з батьків чи вчителів на певні потреби з непрозорим використанням залучених коштів. 

• Учні висловили перед вчителем або директором школи бажання за свій рахунок зробити косметичний ремонт у класі з натяком на отримання потрібних оцінок. 

• Часом не потрапляючи в ноти, в обласному співочому дитячому конкурсі перемогу здобула донька губернатора області. Батькам переможених учасників порадили не оскаржувати результати конкурсу.