1. Базовий елемент самосвідомості людини, усвідомлення своєї неповторності, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе з боку. 

Гідність не може бути успадкованою чи вродженою рисою характеру, вона є цінністю, яка напрацьовується та формується, зокрема й через певні суперечливі ситуації, коли зачіпаються моральні підвалини особистості. 

2. Утвердження мотивів неповторності кожної людини поваги до її особистості через взаємодію та спілкування. 

Ключова ідея розуміння гідності полягає у тому, що людина самим фактом свого народження заслуговує на те, аби суспільство визнавало її індивідуальність та її переконання, що, натомість, зобов’язує її з повагою ставитися до законних інтересів інших та суспільства загалом. 

1.  Поняття "повага" не означає нарочите, показне й неприродне ставлення до інших, коли вважається, що головне - зовні здаватися привітним і тактовним. 

Повага передбачає насамперед відкрите та щире сприйняття іншої людини, розуміння факту її неповторності та непорушності її прав. Тобто повага до іншого – це не те ж саме, що відсутність відкритих образ у його бік; це вияв пошани у повсякденному житті до іншої індивідуальності. 

2. Повага не може тлумачитися як необхідність пасивно миритися з проявами неповаги з боку інших чи їх відвертого невігластва. 

Якраз навпаки - поважаючи гідність інших людей, потрібно усіма законними засобами, зокрема переконанням, впливати на тих, хто не зважає на закони суспільного співжиття. Учням слід засвоїти, що захист своєї гідності часом передбачає стати на захист справедливості і гідності слабших, які з різних об’єктивних та суб’єктивних причин не в змозі ефективно захистити себе самі. 

3. Гідність не має розумітися як протиставлення своїх інтересів інтересам оточуючих. 

Ключовим є усвідомлення дитиною того, що відстоювання своєї гідності та честі не можна розуміти як створення загроз для законних інтересів іншої людини. Власна гідність та повага до інших – це сторони однієї і тієї ж медалі. Тому, відстоюючи свої законні та справедливі інтереси, проте роблячи це без поваги до інших, особа починає втрачати свою гідність. 

4. Гідність слід чітко відмежовувати від гордині. 

Гідна людина, відстоюючи свої інтереси, завжди бере до уваги, чи не ображає вона іншу людину і чи не виглядає вона зверхньою щодо інших навіть тоді, коли правда на її боці. 

• Усі учасники освітнього середовища намагаються почути думку іншого, вміють активно слухати. 

• Учні з повагою ставляться до батьків та вчителів. 

• Директор розуміє свою роль як керівника і організатора роботи закладу освіти, а не просто як його центральної особи. Адміністрація та батьки сприяють налагодженню та підтриманню ефективної взаємодії між вчителями та учнями. 

• Цінна кожна людина в школі, незважаючи на її вік, посаду, досвід, стать тощо. 

• Учні у відкритому спілкуванні поважають індивідуальність одне одного, уміючи добирати жарт та дотепності. 

• Учителі ставляться до учнів як до рівноправних учасників освітнього процесу, різнобічно сприяють гармонізації мікроклімату у класі, приділяють увагу кожному учневі, його індивідуальності. 

• Батьки та вчителі навіть у разі виникнення непорозумінь з учителем не допускають у спілкуванні проявів неповаги чи зверхності. 

• Вчитель, якого образив один із батьків, позивається на нього до суду з метою захисту своєї гідності. 

• Одні учні щодня глузують над іншими учнями. Вчитель бачить це і не вживає дієвих заходів для відновлення поваги між дітьми. 

• Учителі підвищують голос на учнів, якщо ті не засвоїли матеріал, привселюдно сварять окремих дітей. Вчителі не беруть до уваги, що це шкодить не тільки становленню людини, а й дуже часто є причиною поганого навчання учнів. 

• Учитель злісно висміяв учня перед усім класом за невміння вирішити завдання, від чого дитина знітилася. 

• Батьки поводяться зухвало з учителем, інколи вдають, що не помітили на вулиці або у школі. 

• Директор на педагогічний раді та в особистому спілкуванні принижує вчителя, нівелюючи його досягнення і роблячи акцент на негативних сторонах чи непорозуміннях; переходить на особистості, користуючись своїм службовим становищем; тисне на вчителів задля впливу на оцінку учня. 

• Батьки обзивають дитину, озвучують глузливі принизливі порівняння, систематично б’ють. 

• Учні ігнорують учителів та їхні зауваження, зривають уроки; учні зневажають інших, щоб самоствердитися та приховати власну невпевненість. 

• Батьки вдома при дитині обговорюють вчителя у зневажливому тоні, і відтак через знецінення негативно впливають на ставлення дітей до своїх вчителів.