1. Дотримання особою вимог обґрунтованих соціальних норм, що вважаються загально виправданими та сприяють ефективній взаємодії членів суспільства й забезпеченню його сталого розвитку.

2. Взяття особою на себе додаткового важливого обов'язку особистого чи майнового характеру перед суспільством/ громадою/колективом та готовності у разі його порушення мати певні збитки або шкоду своїм майновим чи немайновим інтересам. 

1. Соціальна відповідальність як цінність не має розумітися як солідарність з іншими не лише в хороших вчинках, проте й у нехороших. 

Соціальна відповідальність має передбачати усвідомлення своєї ідентичності лише у контексті корисної для суспільства діяльності, а не у зрізі долучення людини до всякої групової активності. 

2. Соціальна відповідальність не повинна диктувати прагнення до зрівнялівки у суспільстві або засудження розвитку індивідуалізму. 

Можна стверджувати, що у сучасному світі людина якраз повинна вчитися шукати індивідуальну професійну та життєву траєкторії, які, натомість, у свідомого громадянина не можуть бути відірваними від зважування публічного інтересу. З іншого боку, соціальна відповідальність не змушує людину відчувати провину за свій успіх чи достаток. Вона покликана сформувати у людини прагнення якраз завдяки розкриттю своєї індивідуальності допомогти суспільству тією мірою, якою це можливо, розуміючи, що суспільство робить багато для добробуту кожного, створюючи для нього можливості та надаючи ресурси, головним з яких є інші люди. 

3. Ефективність соціальної відповідальності не слід пов’язувати з покаранням, адже йдеться насамперед про моральні закони, покарання за порушення яких часто не існує. 

Учні мають розуміти, що соціальна відповідальність – це цінність, яка, якщо не вихована, то за це жодної юридичної відповідальності не повинно наставати. Зміст соціальної відповідальності зводиться до усвідомлення себе як частини більшого. Відтак відчуття відповідальності перед суспільством – це не про межі покарання особи, а про межі поваги до себе. Тому йдеться про громадянську позицію людини, її усвідомленість та зрілість робити вибір з готовністю брати відповідальність за своє життя без подальшого нарікання на життєві обставини. 

• Вчитель заохочує учнів, виражаючи свою свободу, пам’ятати при вираженні своєї свободи про інтереси інших: не викрикувати на уроці, пересуватися у школі безпечно для усіх, поважати особистий простір кожного тощо. 

• У школі проводять багато колективних заходів, під час яких учні працюють в командах, практикують взаємодопомогу, шукають компроміси та знаходять спільні шляхи вирішення проблем. 

• Вчитель віддано працює на заняттях, багато уваги приділяє вихованню учнів, їхній відданості інтересам загального блага. 

• У школі проводяться зустрічі з представниками соціально відповідального бізнесу, видатними людьми краю і країни на тему відповідального лідерства як основи майбутньої кар’єри. 

• Учні організували благодійний ярмарок, виручені кошти передали на потреби дитячих будинків. 

•  Учні 10-го класу активно залучаються до участі в громадських слуханнях щодо важливих питань розвитку свого міста (села). 

• Учні виявляють повний індивідуалізм, вважають, що інші мають дбати про їхній комфорт та розвиток. 

•  Батьки деяких учнів часто протиставляють свої інтереси та інтереси своєї дитини колективу класу (відмовляються долучатися до окремих благодійних акцій, вшанування пам’ятних дат та ветеранів війни тощо). 

• Вчителі нехтують виховним складником в освітньому процесі; водночас батьки переконані, що тільки школа й має належним чином виховати їхню дитину.

•  Батьки своєю звичною поведінкою дають дитині зрозуміти, що досягнення високого матеріального достатку важливіше за методи його надбання. 

• Учні, прогулюючись у парку, замість того, щоб забрати сміття з собою, залишають його біля дерева зі словами “однаково комунальники приберуть”. 

• Волонтерська діяльність в школі має поодинокий характер, батьки та вчителі байдуже ставляться до такого виду активності учнів. Дорослі учасники освітнього процесу недооцінюють важливість виховання в дітях емпатії як передумови для того, щоб діти у майбутньому уміли цінувати в житті те, що дійсно важливе.