1. Верховенство права як цінність освітнього процесу (а не лише як фундаментальний юридичний принцип) передбачає, що і нинішнє, і завтрашнє покоління має утверджувати у повсякденному житті культуру служіння замість культури панування. 

Цікаве спостереження: у країнах з добре розвиненою культурою служіння переважна більшість населення відчуває себе господарями. Цей внутрішній обов’язок має неписаний характер, але якраз він і є фундаментом успіху і процвітання низки передових країн. Тоді як у тих державах, де панує культура панування, більшість громадян мислять себе рабами, а свою владу – рабовласниками. Зайве при цьому зазначати, що у цих країнах побутують загальносуспільна байдужість та зневага, що впливає на невисокі соціально-економічні показники. 

Культура служіння одне одному, як дієве втілення принципу верховенства права, містить дві взаємодії: “держава-людина” та “людина-людина”: 

а) держава підзвітна людині за свою діяльність, адже людина створює державу, а не держава – людину. Учасникам освітнього процесу важливо розуміти, що держава не покликана годувати себе саму, вона створена людьми для виконання певних потрібних народу функцій. 

б) не лише держава, але й кожна людина так само для забезпечення загального блага має не забувати про полегшення у законний спосіб життя інших та суспільства в цілому, адже суспільство шляхом створення держави та формування громадянських інститутів сприяє задоволенню законних інтересів людини. Такий підхід - не гарантія, але реальна запорука та справедливе очікування того, що й інтереси цієї людини, інтереси і її дітей завтра будуть враховуватись кимось іншим. 

2. Верховенство права передбачає, що підставою прийняття певних формальних, обмежувальних процедур є потреба досягти чесного та безкорисливого балансу інтересів усіх членів громади або суспільства, а не обмежити права окремо взятої людини. 

Саме досягнення гармонійного стану суспільства має бути критерієм встановлення обмежень свободи індивіда у розвиненій демократії. Тож учасники освітнього процесу, як дорослі, такі і діти, мають усвідомлювати, що впровадження певних правил поведінки (стандартів, нормативів, законів) має обгрунтовуватися інтересами загального блага, а не чиїмись примхами. У протилежному разі суспільство має усі шанси стати закритим та сформувати тоталітарну державу, що Україні точно не потрібне. 

1. Верховенство права не означає, що формальні правила важливіші за людей, яких вони стосуються. 

В основі взаємовідносин учасників освітнього процесу перебуває саме людина з її переживаннями, очікуваннями, вадами та помилками. Водночас треба зазначити, що коли, наприклад, вчитель керується не бажанням та зусиллями учня здобути знання з предмету, а проханням з боку директора чи батьків оцінити учня у потрібний спосіб («бо за дитину попросили», «дитина ж гідно представляла школу на спортивних змаганнях та творчому конкурсі» тощо), тоді принцип верховенства права відсутній, адже його втіленням є якраз дотримання неупередженого та об’єктивного оцінювання всіх учнів. 

2. Верховенство права не означає, що встановлювати обмеження у поведінці дитини неприпустимо.

Поняття «людиноцентризм» (як ключове у зрізі верховенства права) не означає, що всі бажання особи підлягають негайному задоволенню з боку інших. Інакше це призвело б до постійних конфліктів між тими, чиї інтереси протилежні. Тому вчителі чи батьки, маючи життєвий досвід, оцінюючи кожного разу бажання дитини, приймаючи часом ї вікову незрілість, мають визначити, чи є це бажання дійсно вищим інтересом дитини. Чи не сформується у дитині внаслідок потурання її забаганкам вседозволеність, нехтування інтересами інших, відсутність мотивації ставити та досягати цілей? Проте слід розуміти, що встановлення великої кількості обмежень та заборон для дитини може зашкодити її гармонійному розвитку не менше, ніж безапеляційне виконання її побажань, адже дитина зростатиме в атмосфері недовіри та безініціативності. Ризики некоректного тлумачення цінності 

3. Верховенство права не означає утвердження патерналістського ставлення до держави. 

Усі учасники освітнього процесу (учні зокрема) мають усвідомлювати, що притаманна радянській добі філософія патерналізму (коли держава зобов’язана усім, а громадяни - нічим), мала небагато спільного з цінністю верховенства права. Позицією свідомого громадянина є у законний спосіб вимагати від держави належного виконання функцій, що на неї покладено громадянином, але разом з тим вимагати від себе та інших осіб максимальних правомірних зусиль до покращення власного добробуту. 

4. Верховенство права стоїть проти принципу “рука руку миє”. 

Варто розуміти, що сенс людиноцентриз протилежний до практики “допомогти чисто по-людськи” (відома в Україні практика), якщо ця “людяна” допомога передбачає корисливий або інший недоброчесний взаємовигідний інтерес, який зумовлює порушення рівності чи справедливості для інших громадян. Така поведінка є неприйнятне, а інколи відверто ганебне порушення принципу верховенства права. Відтак кумівство та фаворитизм (усе ще популярні серед українців) є якраз втіленням байдужого до сторонніх людей ставлення, що, звісно ж, блокує соціальні ліфти та сталий розвиток країни, засвідчуючи цим самим суспільну незрілість. 

• Вчитель відчуває повагу суспільства, адміністрації закладу, батьків, учнів. Є усвідомлення престижності цієї нелегкої праці, її особливого статусу. 

• Діяльність закладу освіти максимально прозора, особливо у частині, що стосується використання публічних коштів та організації освітнього процесу. 

• Учні під кінець навчального року придбали святковий торт та порізали його на шматки. Одній учениці шматок торта не дістався, оскільки її батьки не здали гроші на організацію свята. Вчитель побачила це та негайно втрутилася. На пояснення одного з батьків про несправедливість отримання ученицею тістечка задарма, вчитель зауважила, що швидше частування взагалі не відбудеться на території школи, ніж вона, як вчитель, допустить у своєму класі збентеження та розпач дитини через фінансові суперечки між батьками учнів класу. Вчитель побачила це та негайно втрутилася. На запитання голови батьківського комітету про несправедливість отримання ученицею тістечка задарма, вчитель зауважила, що не допустить у своєму класі нерівного ставлення і додала незгодним з нею батькам, що вона сама готова оплатити вартість цього шматочка або й усього торта, якщо це їх заспокоїть. 

• Учні усвідомлюють істинний зміст верховенства права як втілення ідеї людиноцентризму – сприяти іншому в реалізації його прав, не дати людині можливості відчути себе відштовхнутим, якщо нічого аморального вона не вчинила. 

• Учителю під час уроку стало зле й вона попросила свою колегу на 15 хвилин її замінити, на що та погодилася.

• Учасники освітнього процесу розуміють та утверджують у повсякденній дійсності дух правових норм, що їх стосуються, а не лише їх букву. 

• Вчитель ігнорує прояви булінгу серед дітей, не сприяє адаптації дітей з особливими освітніми потребами. 

• Як тільки пролунав дзвінок на перерву, вчитель відмовив учневі у відповіді на запитання без обіцянки повернутися до нього у майбутньому. 

• Професія вчителя сприймається батьками лише як одна із багатьох. Нехтується її виключна місія бути містком між нинішніми та прийдешніми поколіннями, формувати майбутнє вже сьогодні.

•  Вчитель робить акцент виключно на процесі передачі учням своїх знань з навчального предмету. Не переймається поміченими проблемами у взаєминах дітей між собою, адже вважає, що це не його робота. 

• У 5-А класі трапилася крадіжка, вчитель дізналася, хто її вчинив, розповіла батькам дитини Ті замість ,виховного впливу на дитину не надали цьому особливого значення, висловивши надію, що дитина з часом сама усе зрозуміє. 

• Адміністрація висловлює вчителеві незадоволення його наміром пройти добровільну сертифікацію, обґрунтовуючи це небажанням бачити у закладі освіти «жодну перевірку». 

• Методист районного управління освіти не дбає про підвищення кваліфікації педагогів, свою роль бачить тільки у проведенні атестації вчителів, за що не проти (чи навіть вимагає) отримати подарунок від останніх. 

• Адміністрація почула від батьків про їхній конфлікт з учителем та поспішила оголосити вчителеві догану, не розібравшись у ситуації.